Лаура Калашнік досить відома в Україні громадська діячка. Вона переймається проблемами людей із порушеннями слуху. Пропагує рівність та незалежність. Свого часу була викладачкою жестової мови для усіх бажаючих у Києві. Нещодавно вона емігрувала до Швеції. На своїй сторінці у фейсбук вона ділиться враженнями від місцевих традицій стосовно людей із порушеннями слуху.

«Поки зимую в Швеції, без права на тимчасову міграцію в теплі краї. Тут десять градусів морозу. Мої документи все ще на розгляді, а мої шведські знайомі-нечуючі в цьому році дражнять мене своїми постами в Інстаграмі з Індії, Майамі, Австралії і так далі. Вже збилася з рахунку. Як пережити? Ось так живуть нечуючі шведи і європейці в цілому. Вони можуть дозволити собі подорож в будь-який край землі на тривалий термін, до 3 місяців. При цьому працюючи на звичайнісіньких посадах. Часто вони ночують у нечуючих знайомих в будь-якій точці світу або в хостелі. Вони вважають за краще витрачати гроші на враження, ніж на зайву розкіш.

Середня заробітна плата від 1300 євро і більше. А ось пенсія від соціальної допомоги всього 120 євро. Значно менше ніж у нечуючих французів, чия пенсія варіюється 800-1200 євро. Але все одно не скаржаться, оскільки їм дають право на роботу, нарівні із чуючими громадянами. Особисто для мене важливіше мати можливість будувати кар’єру ріст або відкрити власний бізнес, ніж просити пенсію.

Найпопулярніша професія в Швеції для нечуючих є «особиста няня», спеціально для нечуючих, які мають інтелектуальні порушення, дітей та дорослих із будь-якою формою інвалідності. У обов’язки входить допомога у приготуванні їжі, здійснення санітарно- гігієнічних процедур, прибирання квартири, допомога в спілкуванні з іншими людьми. З такими обов’язками справляється тільки нечуюча, але фізично міцна людина, або людина, яка чує, з досконалим знанням шведської мови жестів.

Також працюють в шведському суспільстві нечуючих в якості бармена, організаторами, працівниками спортзалу тощо. Є приклади роботи з людьми, які чують, в магазинах одягу або у продуктових магазинах, в ресторанах, і де завгодно.

Щодо мене, то я перша і єдина нечуюча в квітковому салоні. Працю виключно з людьми, які чують.

Це перша частина. Друга частина складається з високоосвічених глухих, від економістів і політиків до викладачів. Кожен раз я сміюся, коли чую що суспільство вважає нас бідними і нещасними істотами. Що за вузький світогляд і жалюгідні стереотипи? Нечуюча людина може бути багата чи бідна, щаслива або нещасна, успішна або невдаха, розумна або дурна, талановита або бездарна. Справа не у відсутності слуху, а в самій людині! Також багато що залежить від суспільства і політики тієї чи іншої країни».